Блозовська Наталя Іванівна

Високе у душі покликання несу,

Таке високе, що сягає до зірок!

Батькам я вдячна, долі і Творцю,

Благословен хай буде кожен крок!

Я - вчителька, і на плечах у мене

Весь світ прекрасний: гори і моря,

Веселка й місяць, листячко зелене,

Все дороге і близьке - вся Земля.

 

Візьму дітей маленьких я за руки

І дам їм силу й радість пізнання,

І поведу їх в світлий храм науки –

Здобудем разом мудрість і знання!

Я - вчителька, а може, - з казки добра фея,

І з помахом руки зникає страх,

І оживає все, що є в портфелі.

Горить цікавість й радість у очах.

 

Зігрію в душах всі дитячі мрії,

Щоб холоднеча відійшла німа,

І не страшні дощі і сніговії,

І не злякає мороком зима!

Я - вчителька, і знаю всі дороги:

Стежки слизькі й спокусливі путі.

Вкажу я шлях лиш на святі пороги,

Щоб вибір правильний зробили у житті.

 

В житті немає легкої дороги,

Всі труднощі долатимем разом.

Сльозинки висушу і віджену тривоги,

Ми сильні, нездоланні, як гуртом!

Я - вчителька, і на руках у мене

Серця маленькі й долі чарівні,

В очах довіра і любов до мене,

Не треба долі іншої мені!

 

Я - вчителька, і з гордістю крокую

По цій прекрасній сонячній землі,

Добро посію, душі полікую.

Я - вчителька! Тож заздрять хай мені!